Напередодні Андрій Цуріков підписав контракт з  СК«Дніпром-1». За декілька годин після цього він дав перше інтерв’ю у новому статусі клубній пресслужбі.

— Новий рік – новий клуб. Ентузіазм, напевно, присутній?

— Відчуття, якщо чесно, просто неймовірні! Ще ФК «Дніпро» свого часу був для мене маленькою мрією. Десь років 5 тому замислювався про те, що колись хотів би грати у цій команді. Тож, це – великий крок у моїй кар’єрі. Буду докладати усіх зусиль, аби СК «Дніпро-1» також став з часом відомимо клубом.

— Зусилля дійсно знадобляться неабиякі, адже на твоєму лівому фланзі конкуренція дуже висока…

— Так, звичайно, я це розумію. Готовий до цього. З мого боку найголовнішим буде демонструвати свій рівень, а тренер вже вирішуватиме. Головне, бути впевненим у собі і доводити, чого вартий.

— Окрім Польового, з яким був у Запоріжжі, маєш знайомих у «Дніпрі-1»?

— Знаю Валерія Юрчука. Встиг вже поспілкуватися з головним тренером. Деяких гравців знав заочно, тож не думаю, що адаптація забере тривалий час.

— З Дмитром Михайленком просто познайомились чи встигли обговорити деякі ігрові моменти?

— Про ігрові мова ще не заходила. Гадаю, вже після початку роботи буде для цього можливість. Ми з Дмитром Станіславовичем познайомились, дещо поспілкувались, він поцікавився моїм станом.

— І як ти зараз почуваєшся, адже пропустив через травму тривалий час?

— Так, ситуація у мене затягнулася. Зараз прямую у напрямку відновлення. Роблю все, аби повернутися, і відчуваю серйозні покращення. Дуже сподіваюсь, що вже незабаром буду у загальній групі.

— До «Яблонця» влітку ти переходив також з великими сподіваннями. Що трапилося? Через травму ти так і не зіграв у Чехії…

— Дійсно, у підсумку я так і не дебютував у цій команді. Але вже і не шкодую про це. Як тільки дізнався про зацікавленість «Дніпра-1», одразу для себе вирішив: якщо буде можливість, хотілося б перейти. Можливо, ця травма і була мені надана, аби піти звідти до тієї команди, де я хочу по-справжньому грати. Тому, як кажуть, все на краще.

Пресслужба СК «Дніпро-1»