Впевнена гра команди Ігора Йовічевіча у весняній частині нинішнього чемпіонату не могла не звернути на себе увагу з боку тренерського штабу національної збірної. У зв’язку з цим запрошення до лав синьо-жовтих Артема Довбика — цілком логічний крок.

Про свій дебют у головній команді країни, особливості успішної гри «Дніпра-1» і легіонерський досвід 23-річний нападник розповів в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту UA-Футбол.

МОТИВАЦІЯ ВІД УКРАЇНСЬКОГО ХОРВАТА ЙОВІЧЕВИЧА

— Ваша команда не відчуває гіркоти поразок вже сім турів поспіль. Чим пояснили б метаморфози, що відбулися з нею цієї весни?

— Ми добре підготувалися на зборах. Тренер пояснив нам, за рахунок чого повинні грати. За рахунок своїх сильних сторін. Тому на зборах у нас все почало добре виходити, і це триває досі.

— Багато хто вважає, що впевнена гра «Дніпра-1» цієї весни пов’язана з продуктивною роботою хорвата Ігора Йовічевіча. Що думаєте з цього приводу?

— Так і є. Він вніс свої зміни в роботу команди, вказавши, як ефективніше грати і добиватися позитивного результату. Йовічевич трохи поміняв тактику, поставив гру. Ось і вийшло, що результати не змусили себе довго чекати.

— Який секрет успіху Ігора Йовічевіча?

— Мені важко сказати коротко. Він нас заряджає, мотивує — і ми виходимо на поле з відповідним настроєм на гру, нікого з суперників не боячись.

— З командою головний тренер постійно спілкується українською мовою?

— Так! І на тренуваннях, і на теоретичних заняттях він говорить лише українською. У перші дні його роботи в «Дніпрі-1» нас дуже здивувало, як він так ідеально розмовляє нашою мовою. І не тільки ідеально, але ще й швидко. Що й казати, в цьому плані він молодець.

— А ви українською спілкуєтеся вільно?

— Вдома, у Черкасах, розмовляю українською, а ось в Дніпрі — російською. Тут так спілкується більшість. Але з цим у мене теж проблем немає.

НА ГОРИЗОНТІ — ГРАНДИ

— Вибравшись з нижньої частини таблиці, «Дніпро-1» лише на шість очок відстає від єврокубкового п’ятого місця. Може, є сенс поборотися?

— Так, у нас стоїть завдання спробувати зачепитися за цю позицію. Правда, ми розуміємо, що це хоч і реально, але все ж важко зробити, тому що залишилося мало ігор. До того ж, вони непрості — зокрема, на виїзді з «Динамо» і «Шахтарем», вдома з «Зорею». Але ми будемо робити все можливе для того, щоб досягти поставленої мети. Тим більше, що на відміну від осінньої частини чемпіонату, статистика по весні у нас хороша.

— Який з матчів, зіграний цієї весни, дався вашій команді найважче?

— Мабуть, недавня зустріч з «Десною». Поле на стадіоні в Чернігові було важким, та й сам суперник не з легких. «Десна» — міцна команда, і обіграти її було непросто. Перший тайм проходив на рівних, але потім, коли ми забили м’яч, трохи «підсіли». Чернігівці більше контролювали хід гри, затиснувши нас. Нам було важко, і ми намагалися вибігати в контратаки. Однак це не дуже виходило — у чомусь через поле, у чомусь з огляду на вмілі оборонні дії «Десни». Матч був важким, але в той же час перемога в ньому надала нам більшої впевненості. Адже ми обіграли одну з провідних команд нашого чемпіонату.

КОЛИ Є НЕДОМОВЛЕНІСТЬ

— Багато українських футболістів прагнуть пограти за кордоном, щоб не тільки перевірити себе в нових умовах, але й заробити грошей. У Данії це вам вдалося?

— Звісно. Там все набагато стабільніше, ніж у нас в Україні. Як щодо футболу, так і фінансової складової.

— Чим пояснили б своє повернення в Україну?

— Свого роду перезавантаженням. Я відчував, що десь щось не виходить, почався якийсь застій. Ось і хотілося все це заново перезавантажити. Знав, що найкраще зможу зробити це в Україні, адже тут я в курсі, що і як працює. А головне, менше часу знадобиться на адаптацію.

— Чи не виключаєте, що якщо в майбутньому буде вигідна пропозиція з-за кордону, то ви знову спробуєте щастя в нових умовах?

— Ну, звичайно. Є свого роду недомовленість в Європі, тому хотілося б спробувати свої сили там ще раз.

— Є якісь переваги з приводу тих чи інших європейських чемпіонатів?

— Чесно кажучи, зараз про це найменше думаю. Той клуб, який буде більше за інших хотіти бачити мене в своїх рядах або зробить конкретну пропозицію — на нього і буду орієнтуватися. Зараз я гравець «Дніпра-1» і тому не бачу сенсу говорити на цю тему. Можу запевнити, що всі сили на полі маю наміри залишати в іграх за цей клуб.

АКЦЕНТ НА ​​»СТАНДАРТИ»

— Про період, проведений у Данії, часто згадуєте?

— Ні. Хіба що коли якісь нагадування про нього в телефоні з’являються або ж хтось із команди «Мідтьюлланн» коментує фотки. Я не живу минулим, більше думаю про справи поточні.

— Як взагалі виник варіант з цим клубом?

— Мою кандидатуру «Мідтьюлланн» розглядав ще раніше, але ніяких кроків у зв’язку з цим з його боку не було. Однак в останній день трансферного вікна клуб продав свого нападника, і на його місце в терміновому порядку знадобився інший гравець цього амплуа. У цей момент і згадали про мене, зв’язавшись з моїм агентом Олексієм Люндовським. Все вирішилося буквально за п’ять-сім годин до закриття трансферного вікна.

— Які головні особливості данського футболу?

— Футбол в цій країні дуже силовий, багато уваги приділяється «стандартам», вкидання з ауту. Це перше, що спало на думку. До всього перерахованого в данському футболі ставляться вельми серйозно.

ЗВУКИ «ІНГЛІШ» В ДАНСЬКОМУ КОРОЛІВСТВІ

— З якими труднощами вам довелося зіткнутися на перших порах?

— З мовним бар’єром. Я абсолютно не знав англійської, тому не міг нічого зрозуміти, що від мене вимагають і що потрібно робити. Вже потім, через шість місяців, почав хоч трохи говорити на «інгліш». Це допомогло, адже якщо ти не знаєш данську мову, то можеш розмовляти англійською. Її я вчив з репетитором, займаючись три рази на тиждень. Причому, робили це в інтенсивному режимі, адже у «Мідтьюлланні» була задача, щоб я за три місяці навчився розуміти, що від мене хочуть, і пояснити, чого хочу я чи що мені не подобається. Це робилося для того, щоб в колективі міг відчувати себе комфортно.

— У три місяці вклалися?

— Ні. Десь у п’ять.

— А данську хоч трохи розуміли?

— Це дуже важка мова. На ній розмовляли між собою лише данські футболісти, інші ж хлопці складали по-справжньому інтернаціональну команду — в ній були фіни, бразильці і представники інших національностей. Всі вони спілкувалися суто англійською.

— З ким дружили в команді?

— Найбільше — з Еріком Святченко. Він був для мене наче старший брат.

— У данській кар’єрі грали на позиції нападника?

— Так. А коли команда грала в два форварди, то діяв праворуч.

ВИСОКА ШВИДКІСТЬ ДЛЯ ЧЕМПІОНА ДАНІЇ

— Які-небудь курйозні або незвичайні ситуації за кордоном у вас траплялися?

— Бувало кілька разів, що карався штрафом. Наприклад, коли паркуєш машину, то потрібно виставити на спеціальному циферблаті час прибуття — для того, щоб було відомо, скільки часу стоїть автомобіль. Але траплялося, що я забував це зробити. Було якось, що відійшов на десять хвилин поїсти, а коли повернувся — штрафна квитанція вже висить! А в Данії штрафи високі — не те, що у нас.

— Який був найбільшим?

— 300 євро. Його я сплатив за перевищення швидкості. В якомусь місці на автобані камера мене сфотографувала, а на наступний день по пошті мені прислали штрафні документи з підтверджуючим порушення фото. Порушення, здавалося б, дріб’язкове — замість допустимих 130 кілометрів на годину я їхав зі швидкістю в 140. Точніше навіть, 137. Десь зробив більше зусилля при натисканні на педаль — і довелося розщедрюватися. У Данії все суворо.

— Чемпіонство з «Мідтьюлланном» важко далося?

— Не сказав би. Коли я прийшов в команду, то у неї був відрив від другого місця в сім очок. Поки я знайомився з «Мідтьюлланном», то пропустив два або три тури. За цей час мене поступово долучали до специфіки гри нової команди і її суперників в цілому. У чемпіонаті Данії в тому сезоні я зіграв десять чи одинадцять матчів, так що якихось складнощів з чемпіонством не відчув.

ЖЕРТВА МОЛДАВСЬКИХ ІНТРИГ

— До виступів в Данії ви трохи пограли в Молдові. Однак провівши всього три матчі в тамтешньому чемпіонаті, ви залишили бєльцьку «Зорю» …

— Так, був такий період. Історія з моїм перебуванням в цьому клубі взагалі була якась заплутана. Мене довгий час не могли заявити, через що пропустив матчів вісім чи дев’ять. Цілих півтора місяці я тренувався разом з «Зорею», але грати не міг. У клубі мене чи то не могли заявити, чи то не хотіли. Не знаю.

— Якщо не помиляюся, в Бєльці вас покликав український тренер Ігор Рахаєв?

— Так, він. Але виявилося, що в «Зорі» були інші люди, що вирішували питання, пов’язані з трансферами гравців. Рахаєв мені весь час казав «Зараз тебе заявлять», але нічого не змінювалося. А через місяць він до мене підійшов і сказав, що сам не розуміє, що діється. Виходить, що я став жертвою якихось внутрішніх інтриг. В результаті обмежившись лише трьома матчами в чемпіонаті Молдови та двома або трьома на Кубок, виїхав з Бельць.

ОСОБЛИВОСТІ ДНІПРА ФУТБОЛЬНОГО

— У футбольних колах Дніпра вболівальники розділилися на два табори: одні вболівають за колишній «Дніпро», інші — за «Дніпро-1». Цей факт вас, як людину, яка пограла за обидві команди, не бентежить?

— У кожного свій вибір, і тут складно щось коментувати. Хоча історія колишнього «Дніпра» і ультрас того клубу — це був, напевно, один з найкращих моїх спогадів.

— Як вважаєте, об’єднання вболівальників на користь нинішньої головної команди міста з часом можливе?

— Хотілося б у це вірити, але мені здається, що навряд.

— Ваш нещодавній гол-красень у ворота «Ворскли» ще не снився?

— Ні.

— Цей удар був раніше відпрацьованим чи став експромтом?

— Якщо удар є, то чому б не спробувати вдарити? Я побачив, що захисники біжать до штрафного майданчика, тому і вирішив пробити по воротах. Грав би на позиції під нападаючим або ж в центрі поля, то частіше намагався б бити. А так як я нападник, і завжди працюю спиною до воріт, то нечасто виходжу на таку позицію. У грі з «Ворсклою» це вийшло, та й гол, вважаю, вдався.

ЗАМІНИТИ БЕСЄДІНА

— Нещодавно ви отримали виклик до збірної України. Як думаєте, чим привернули увагу Андрія Шевченка?

— Мені здається, велику роль зіграла травма Бесєдіна. У зв’язку з цим потрібно було когось викликати замість нього. У кількох останніх іграх чемпіонату мені вдавалось забити, що, можливо, і зумовило вибір на мою користь.

— Нещодавно ви отримали виклик до головної команди країни. Як вам атмосфера у збірній, як вас зустріли?

— Це — «космос»! Це дуже круто — бути поруч з такими футболістами! Все в збірній було відмінно. Відчувати себе в її розташуванні було добре ще й тому, що в ній багато молодих гравців, з багатьма з яких перетинався в нашій «молодіжці». Мені все дуже сподобалося — і атмосфера в команді, і сам колектив.

— Посвята в новачки була?

— Ні. Справа в тому, що у нас через кожні два дні була гра, і хлопці, що грали в попередньому матчі, відновлювалися. Всі вони були трохи втомленими, а приходячи на вечерю, деякі з них довго не затримувалися — йшли відпочивати. Інші ж навпаки — сиділи довше, щоб побільше поспілкуватися. Виходить, що момент з посвятою в новачки якось упустили. Напевно тому, що тиждень виявився більш насиченим, ніж зазвичай, і було не до цього.

ДЕСЯТЬ ХВИЛИН ДЛЯ ДЕБЮТАНТА

— Що сказав вам Андрій Шевченко?

— Розмови тет-а-тет як такої у нас не було. Лише перед грою з Казахстаном він сказав мені, що я буду в заявці і щоб готувався.

— Засмучені, що не вдалося проявити себе у збірній так, як хотілося б?

— Ну чому ж — проявив себе протягом десяти хвилин в матчі з Казахстаном (посміхається). Спасибі, що вдалося дебютувати в збірній, нехай навіть на такий нетривалий часовий відрізок. За десять хвилин важко щось зробити, і хотілося б, звичайно, зіграти побільше. Але нічого не поробиш — тренерам видніше. Значить, більшого поки не заслужив.

— Швидше за все, цей виклик став для вас свого роду стимулом для подальшої роботи?

— Звичайно. Тепер буду чекати нового виклику до головної команди. Для того, щоб його отримати, потрібно проявляти себе з кращого боку в клубі. Якщо цього не буде, то про запрошення в збірну не може бути й мови.

— Після трьох нічиїх поспіль багато хто вважає, що шанси нашої збірної на потрапляння до фінальної частини чемпіонату світу 2022 року різко знизилися. Що думаєте з цього приводу?

— У футболі немає нічого неможливого, тому я вірю, що ще не пізно ситуацію виправити. Для цього лише потрібно в кожному наступному матчі реалізовувати свої моменти і доводити справу до перемоги. Все в наших руках.