Головний тренер СК «Дніпро-1» Дмитро Михайленко дав велике інтерв’ю порталу zbirna.com.

Цікаво складається тренерська доля Дмитра МИХАЙЛЕНКА. Влітку 2016 року наставник очолив Дніпро, в якому залишалося лічена кількість досвідчених футболістів. До того ж з команди мало не кожен місяць знімали очки за старі борги. Але це не завадило футбольній Україні дізнатися чисельних нових молодих гравців. Дехто з них уже навіть доріс до національної збірної. А зараз фахівець вже в новій команді, практично з новою молоддю наводить шелесту у Другій лізі, зробивши вагому заявку на підвищення в класі і діставшись до півфіналу Кубка України.

— Дмитро Станіславович, проміжний підсумок для СК Дніпро-1 видався, краще не придумаєш?

— Згоден. Було дуже важливо піти на зимову перерву на першому місці. Ну а вихід в півфінал Кубка України говорить сам за себе.

«Спочатку думали, що в другій лізі буде легше»

 — Рідко, де знайдеш в колективах Другої ліги досвідчених футболістів. Яку роль в СК Дніпро-1 виконують Сергій Кравченко та Володимир Польовий?

— Перш за все — це кваліфіковані виконавці, і дуже важливо, що вони порядні люди. Вони в якомусь плані навчають молодих хлопців на полі і поза ним. І, звичайно ж, самі приносять велику користь команді.

— Під час матчів вони часто пхають молодим?

Буває, в футболі без цього не можна. Але, взагалі, Кравченко і Польовий самі по собі спокійні. Важко спостерігати, як молоді хлопці не від нерозуміння, а від небажання припускаються помилок, тому і форма підказок буває різна.

— Знаю, що найближчим часом Сергій Кравченко піде займатися на тренерські курси. В майбутньому хотіли б мати такого помічника?

— Цей футболіст добре аналізує ситуацію, цікавиться багатьма моментами, тому з нього повинен вийти хороший наставник.

У вашій команді знову підростає талановита молодь. Наприклад, Владислав Супряга в майбутньому може претендувати на роль другого Шевченка?

— Все може бути. Хлопець не обділений фізичними даними. Видно, що він намагається думати на футбольному полі, намагається весь час поліпшувати якість своїх дій. Головне, допомагати йому, щоб цей прогрес був швидшим.

 — Кажуть, цього нападника хоче у вас забрати Шахтар?

— Наші гранди завжди стежать за талановитою молоддю. У минулому році йшли розмови про те, що Шахтар цікавиться Андрієм Луніним. У міжсезоння у нас з Академії увели багатьох хлопців, тому Шахтер не буде соромитися, щоб отримати хорошого виконавця. Гірникам зараз, можливо, складніше проводити селекцію в юному віці, тому вони орієнтуються на такі ходи, як придбання 17-18-річних гравців.

 — Як вам зсередини Друга ліга?

— Ми вже по ходу сезону почали знайомитися з особливостями другого дивізіону, але, в принципі, наші очікування виправдалися. Правда, ми думали, що буде трохи легше в плані перемог. Втім, це спонукало нас більше працювати над різними ігровими компонентами. І вже ближче до зимової паузи у команди все стало виходити набагато краще. Суддівство було нормальним, та й поля, як для Другої ліги, за винятком газону в Нікополі, виявилися на рівні.

«У кубку у нас стоїть просте завдання — перемогти»

— В півфіналі Кубка України вам, напевно, найбільше не хочеться потрапити на Шахтар?

— Ну, якщо враховувати торішній досвід то, напевно, так і є. Шахтар і Динамо — це явні фаворити турніру. Чого душею кривити, хотілося б уникнути зустрічі з грандами. Думаю, в поєдинку з Маріуполем у нас було б трохи більше шансів на успіх.

— Виграти трофей, це щось з області фантастики?

— Думаю так. Та й взагалі, якщо проаналізувати наш шлях, ми не ставили завдань за будь-що опинитися в півфіналі Кубка України. СК Дніпро-1 помірявся силами з представниками Другої, Першої та Прем`єр-ліги, подивився на себе. Вважаю, результат вдався. І навряд чи хтось думав про це, коли все починалося. Дочекаємося жеребкування і будемо готуватися до наступних баталій. У нас багато молоді, у якої достатній потенціал, для того, щоб зробити великий стрибок за час зимових зборів.

— Знову ж таки, якщо пофантазувати, то все одно перемога в Кубку не дозволить СК Дніпро-1 стартувати в єврокубках.

— Я знаю, що командам, яким не виповнилося три роки, не мають права грати в єврокубках. Але ми — спортсмени, амбітні люди, і в першу чергу перед нами стоїть просте завдання — перемогти.

— У вашого керівництва грандіозні плани?

— Так, але поки наша мета — підвищитися в класі. Потихеньку ми це завдання вирішуємо, попутно, зміцнюючи команду за рахунок молоді. У цьому колективі немає іншого виходу, крім як прогресувати, тому що в складі багато юних хлопців, які горять бажанням проявити себе. У міжсезоння нам не потрібно буде занадто вже укомплектовуватися, а це важливий фактор в процесі розвитку.

— Ще пару років тому ви могли уявити, що вам уготована така тренерська доля?

— Ні. Думаю, ніхто навіть подумати не міг, що у вищій лізі не буде Дніпра.

«У Лобановського був зовсім інший рівень конкуренції»

— Коли ви для себе вирішили, що хочете бути тренером?

— Років у 30-ть мене стали цікавити процеси, пов’язані з роботою наставника.

— Варто, напевно, дякувати долі, що, будучи футболістом ви змогли попрацювати під керівництвом таких фахівців, як Валерій Лобановський, Євген Кучеревський, Микола Павлов

— Безумовно. Тут є і моя заслуга (посміхається). Ці фахівці тренували класні команди, а мені в них вдалося пограти. Попрацювати під керівництвом такого наставника, як Лобановський, успіх для будь-якого виконавця.

— Хто з них здавався вам найсуворішим?

— Напевно, Валерій Лобановський, оскільки в його команді був зовсім інший рівень конкуренції, Динамо виступало в Лізі чемпіонів.

— Тренера Дмитра Михайленка ви б охарактеризували як диктатора або як ліберала?

— Складно самого себе оцінювати. Адже я ще не працював з досвідченою командою. А тренуючи молодь, наставник повинен під хлопців підлаштовуватися, оскільки тут йде переважно навчальний процес.

— У вашій команді проблеми з дисципліною відсутні?

— Не хочу говорити про заслуги нашого тренерського штабу, але, якщо дзвонять тренери молодіжної та юнацьких збірних, і дякують за порядність, чесність і професіоналізм наших футболістів, для нас це важливо. Я пишаюся своїм підопічними. У Дніпрі завжди був хороший мікроклімат в колективі, і ми намагаємося все це зберігати і примножувати.

«Колишні мої підопічні в Зорі прогресують»

— А за Зорю переживали разом?

— Зоря зараз — мій фаворит, оскільки там виступає кілька моїх колишніх підопічних, та й сама гра команди радує око.

 — За всіма своїми колишніми футболістами вдається стежити?

— Безумовно. З усіма хлопцями листуємося за винятком Баланюка.

— Чому так?

— Не знаю, не пише. Мені важко відповісти чому.

— Хто з молодих гравців Дніпра минулого сезону досяг поки найбільшого прогресу?

— Думаю ті, які зараз виступають в Зорі. Так, Чеберко хвалять, хоч ігрового часу поки виділяють мало, Кочергін став не так часто потрапляти до складу, але непогано виглядав у відведений йому час. А Лунін, Сваток і Луньов постійно в основі.

— Вам не здалося, що Лунін став менше грати ногами?

— На мій погляд, це залежить від стилю гри команди. Хоча дійсно, в Зорі його мало використовують в підіграванні.

Йому ще рано переходити в топ-клуб?

— Це складний момент. Я ж не знаю, наскільки він себе почуває до цього готовим. З боку, може, здається, що все так просто. Ні. Це дуже індивідуальне питання, відповідь на який може дати тільки сам воротар.

 — Наставник Зорі Юрій Вернидуб включив Луньова в трійку самих нестандартних з технічної точки зору футболістів, з якими коли-небудь працював. Чи згодні з думкою по Максиму?

— Цілком. Це було помітно ще в 12-річному віці.

— Тобто, на горизонті з’являється другий Коноплянка?

— Одна справа, нестандартно мислити, а інша — реалізувати це завдяки своїм фізичним даним. Потрібно, щоб збіглися обидва цих моменту.

— Чи здивував вас виклик Сватка в збірну?

— Так. Якщо враховувати, що Саша до випускного класу Академії ніколи не грав захисника. Він діяв під нападниками, а на стіні висіла фотографія Роналдіньо. Головне, мати гарні фізичні дані, швидкістю і мати технічне оснащення, тоді молодому гравцеві можна зробити такий крок.

— Сваток, на ваш погляд, — майбутнє національної збірної?

— Не можна так далеко забігати вперед, все залежить від прогресу футболіста. Він не виглядає пластичним, не завжди впевнений у собі, але в Олександра є багато інших якостей, завдяки яким тренер і цінує його — міць, уважність, що часто відсутня у наших футболістів. Один Чечер без Сватка нічого не зробить, але в парі вони непогано доповнюють один одного.

«Це нормальний процес, коли молодь витісняє людей похилого віку»

 — Раз ми торкнулися збірної, то хотів би почути вашу думку про її виступи в відбірковому турнірі чемпіонату світу?

— Можна було краще, але у тренерського штабу було вкрай мало часу на підготовку до офіційних матчів. Однак видно, що команда намагається грати в сучасний футбол. Збірна -прогресуюча, і це помітно навіть за тими даними, які викладає ваш сайт. Єдина, на мій погляд, провальна гра, була на виїзді в Ісландії. Її підсумок поставив нашу команду в скрутне становище. Навіть перший тайм домашнього матчу з хорватами показав, що колектив Андрія Шевченка має майбутнє. Шкода тільки, що пропущений гол ввів команду в прострацію, з якої синьо-жовті не змогли вибратися.

— Найсильніша лінія національної команди — півзахист?

— Євген Коноплянка та Андрій Ярмоленко — це два гравці високого рівня, але їм, а також центральним півзахисникам, не вистачає гострого нападника, який би завершував зусилля групи атаки. Звідси і команда не максимально збалансована. Напевно, незабаром на перші ролі вийдуть Коваленко, Зінченко, Циганков, але їм потрібно ще набратися досвіду.

— Довіряючи молоді в відповідальний момент, Шевченко ризикував?

— Чому, якщо футболісти відповідають рівню збірної? Це нормальний процес, коли молодь потроху витісняє зі складу вікових гравців.

— Наступний відбір у виконанні збірної України повинен бути краще?

— Я чомусь в цьому не сумніваюся. Досвід виконаної роботи обов’язково допоможе і тренерському штабу, і самим футболістам.

 — На майбутньому чемпіонаті світу, яка ваша трійка фаворитів?

— Бразилія, Німеччина і Франція.

 Прес-служба СК «Дніпро-1» за матеріалами zbirna.com.