Молодий хавбек Костянтин Домарацький став помітною постаттю на тренувальних зборах у Туреччині. Він отримує достатньо багато ігрової практики і став одним з героїв учорашнього спарингу «Дніпра-1» з «Металоглобусом», зробивши дубль.

– Наскільки ти задоволений вчорашньою грою та тим, як вдалося витримати 90 хвилин?

– Радію з того, що вдалося забити два м’ячі, але, в цілому, грою задоволений не повністю. Були помилки, і є, над чим працювати. Утім, вважаю, що бути незадоволеним собою та прагнути до кращого є цілком прийнятним. Витримати повний матч було непросто. Два дні тому в нас було велике навантаження, і ноги не були свіжими. Тому десь після 70-ї хвилини відчувалася втома, але вдалося витримати до кінця матчу.

– Склади у контрольних матчах виглядають достатньо стабільно, але ти виходив вже у декількох варіантах. Наскільки легко дається налагодити взаємодію з різними партнерами?

– Мені дуже приємно грати з будь-якими партнерами. Усі розуміють, що я у команді є новою людиною, і намагаються підказати та допомогти. За рахунок їхніх підказок стає легше грати.

– У молодіжному складі ти грав здебільшого у центрі поля, а тут тебе випускають на фланг. Наскільки є звичною ця позиція?

– Так, у молодіжці я граю в середині, а тут – вінгера. Але раніше я також грав на фланзі також, тому ця позиція не є для мене новою. На ній грав і в академії, і у U-19, тому почуваюся нормально.

– Тобі довіряють виконання багатьох стандартів, причому ти робив це і в офіційних матчах…

– Так, тренерський штаб вирішив, що я буду серед тих, хто подає. Це – велика відповідальність, і я намагаюсь вкластися максимально у цей компонент, адже зі стандартів приходить багато голів, виникають небезпечні моменти. Намагаюсь виправдати довіру. На тренуваннях ми багато уваги приділяємо стандартам як в атаці, так і в обороні. Це дуже важлива частина гри.

– Працювати з основним складом ти почав ще наприкінці осені, але повноцінний тренувальний процес відчув лише зараз на зборах. Як тобі він?

– Безумовно, я дуже радий, що є можливість поїхати з першою командою на збори, і вдячний тренерському штабу за наданий шанс. Дуже цікаві тренування, для мене це нове. Раніше не мав досвіду працювати на тренуваннях такого типу. Завжди цікаво і хочеться якомога швидше все засвоїти. Плюс партнери не дають можливості розслабитися, вимагають максимум, тому й сам працюєш з повною відданістю. Все це допомагає рости і ставити дещо краще.

– Партнери не дають розслабитися – це у доброму сенсі?

– Звичайно. До помилок ставляться суворо, але все розуміють та намагаються допомагати. Ти все це бачиш і, у свою чергу, намагаєшся їх не підвести та менше помилятися.

– А як почуваєшся у спілкуванні з більш досвідченими партнерами?

– Тут теж все добре. Ми обговорюємо якісь ігрові моменти, йде нормальне робоче спілкування.

– До основного складу, як ми вже казали, ти потрапив восени. Вашу групу молоді тоді взяли через хворобу багатьох гравців основи. Наскільки ти був готовий до такого несподіваного розвитку подій?

– Ти завжди працюєш з думкою про те, що колись випаде шанс, і ніколи не знаєш, коли саме це може трапитися. На тренуваннях намагаєшся працювати над своїми слабкими якостями, щоб бути готовим якомога швидше влитися до першої команди і щоб не було дискомфорту на тренуваннях.

– Ти голосно заявив про себе яскравим голом у ворота «Шахтаря». Зараз, оглядаючись на декілька місяців назад, можеш сказати, наскільки той епізод став важливим для тебе, для відчуття впевненості, для сприйняття тебе оточуючими?

– Для мене особливо нічого не змінилося. Зрозуміло, що голи надають впевненості, але якщо б не вірив у власні сили, не забив би такий м’яч. Можливо, більше стало реакції оточуючих, а у мені нічого не змінилося. Працюю таким же чином і намагаюся ставати краще.