Вихід Ігоря Когута на заміну в матчі з Металістом мав переломне значення. І не лише тому, що він став автором переможного голу, а тому що діяв дуже і дуже активно. В взяття воріт стало винагородою і йому особисто, і команді.

– Ти дуже активно увійшов до гри. Була злість, що в команди не все вдається?

– Було велике бажання проявити себе та допомогти команді здобути важливі три очки. Така мотивація підганяла мене вперед.

– У цьому сезоні ти маєш не настільки багато практики, як, напевно, бажаєш. Наскільки це додає мотивації?

– Звичайно, це додає мотивації проявити себе, довести право на місце у складі. Але все вирішує тренер, який ставить у склад найсильніших.

– Можливо, багато хто очікував, що дві останні гри будуть прохідними для Дніпра-1, але вони вийшли дуже важкими…

– Мені здається, що в цьому чемпіонаті немає прохідних ігор. Тим більше ми здійснили планку, перебуваємо на першому місці, і всі зараз налаштовуються на нас значно серйозніше. До того ж у хлопців накопичується втома, і грати стає важче через нестачу свіжості. Але ми здобуваємо дорогоцінні очки та крок за кроком йдемо далі.

– Чи не заважали сьогодні грати думки про матч наступного четверга?

– На мій погляд, ні. Особисто я був налаштований виключно на цю гру. А про наступну будемо думати пізніше. Гадаю, у решти хлопців було таке саме налаштування – після осічки з Інгульцем здобути три очки.

– Вам достатньо нічиєї у четвер для виходу з групи Ліги конференцій. Це дає психологічну перевагу над суперником?

– Мені здається, розраховувати на нічию – найгірший варіант. Треба перемагати та впевнено виходити з групи. Буває, що замислюєшся про нічию, а потім програєш та гірко про це шкодуєш.